оці сварки дурні не доводять до чогось кращого.з нею я не можу сидіти і просто мовчати,я ору як недорізаний петух,доказуючи своє,навіть,якщо знаю,що часто не права.Ми не підходимо одна одній духовно,або ж просто я дурепа,і нехай так.Кожного дня вислуховувати недоречні зауваження,оці спроби мене перевиховати,постійні претензії і дурнуваті прохання.Невже не можна просто н о р м а л ь н о попросити?навіщо горло драти і орати?у мене все гаразд,слава Богу,зі слухом.Інколи,хочеться заплющити очі,а потім так бац.і вже своє житло,і вже ця клята незалежність та самостійність.Але..нічого мені не заважає бути самостійною прямо зараз.То я просто маленька дурнувата лялька у якої ще не закінчився перехідний вік.Просто інколи,у моіх катакомбах півсвідомості,виникає таке почуття,що його не вистачає.Він був єдинною людиною,котра ставила її на місце і інколи захищала аспекти моїх думок.Але,на жаль,на цьому все добре і закінчувалось.
Тож,нехай буде як є.Не так все й погано.головне,ставити себе на місце
____
Комментариев нет:
Отправить комментарий